Легенда про Світязь

На місці озера Світязь було місто. Тут проживав багатий князь, в якого була дочка Світлана і було багато слуг. З одним із слуг Світлана покохалась. Світлана була багатою, а слуга, звичайно, був із бідної сім'ї. Вони покохались таємно. Незабаром  у них народилась дитина. Коли князь дізнався, хто батько його внука, він прокляв свою дочку і вигнав із дому. Вона взяла дитину на оуки і, попрощавшись з рідною батьківською хатою, пішла на окоицюміста  і почала гірко плакатию Звичайно, Світлана своєю красою вражала кожну людину, а особливо - юнаків. Цією дорогою проїжджав молодий князь Вітязь. Побачивши дівчину, що плаче, з дитиною на руках, зацікавивсянею і її долею. Він хотів поговорити, але вона не вступала з ним у розмову. Тоді він ще більше зацікавився і приїздив на це місце щоранку, щоб подивитися на неї. Так продовжувалося довго. З цих дівчачих сліз утвориллся озеро. Світлана продовжувала сидіти на березі і плакати, а князь все їздив.є Врешті вона з ним заговорила. Він вже їй подоьався своєю добротою, простотою і відданістю, і вона покохала його. В честь того, що Світлана знайшла своє щастя в юнакові під іменем Вітязь, це озеро було назване Світязь.

Слід Витязя 

З давніх татарських часів стала полонянкою вродлива дівчина. Був у неї коханий - хоробрий витязь. Кинувся він її визволяти, вихопив з ворожих рук, підняв на сідло і помчали удвох у шацькі ліси. А орда  - за ними. Ось-ось, здається, наступить на п'яти. Раптом перед втікачами розлилося озеро. Що вдієш - вирішили перепливати. Посадив хлопецьнаречену у сідло,  коня за гриву - й пірнули у хвилі. Та посеред озера на глибині кінь почав тонути. Ще б трохи й поглинула б усіх голулба стихія. Врешті змилостивилась рідна земля над любов'ю і мужністю, піднялася з води островом. Побачиди те диво татари - не зупинились, зладнали плоти й попливли вперед. Ступили на сушу і здивувалися: живої душі тут не застали, тільки два дерева виросло - липа і явір. Липа - слід нареченої, а явір - витязя, Отак, кажуть, і пішло від "слід Витязя" - Світязь.